Сандалі Hermès Oran коштують $650 і стали культовою моделлю. Британський бренд Dune випустив майже ідентичну пару лише за $50, яка миттєво розпродалася. Steve Madden, Target та інші бренди також створили свої «копії».

За словами професорки з права інтелектуальної власності Олександри Робертс з Університету Ньюгемпширу, хоча елегантне “H” на сандалях Hermès захищене як федеральна торгова марка (торгова марка № 5368300), дизайн може бути визнано естетично функціональним. Якщо візуальна деталь має конкурентну перевагу через привабливість — її можуть визнати функціональною, і вона не підлягає захисту як торгова марка чи дизайн (trade dress). Ще один її аргумент — немає плутанини серед споживачів, оскільки копії продаються у зовсім інших магазинах та коштують у 10 разів дешевше. Споживачі добре розуміють, що за $50 вони не отримують Hermès. *

Позови могли б навіть обернутися проти Hermès. Відповідачі здатні довести, що “H”-виріз є функціональним, і тоді бренд втратить свою реєстрацію.

Тож, давайте розглянемо судову практику. У рішенні, ухваленому 11 липня 2025 року, Апеляційний суд Парижа визнав компанію Mulanka відповідальною за порушення авторських прав на знамениті сандалі Oran та Izmir марки Hermès Sellier. Суд визнав оригінальність і захищеність авторським правом цих емблематичних творів люксового сегменту і засудив несанкціоноване відтворення їхніх суттєвих характеристик через копії, які розповсюджувались через окремі комерційні канали. Суд дійшов висновку: «Ці сандалі відтворюють оригінальні характеристики моделей «Oran» та «Izmir», і небагато спостережуваних відмінностей — такі як вигнуті шви або декоративна строчка — не зменшують загальної схожості.»

Hermès також висував претензію за дизайном (реєстрацією дизайну Франції № 971181-040), але Суд погодився з нижчою інстанцією, що вироби, які продає Mulanka, не створюють того ж візуального враження для «інформованого користувача». Отже, позов за дизайном був відхилений.

Це обґрунтоване рішення підтверджує захист авторським правом культових люксових дизайнів.  Тож, підсумовуючи, можна сказати, що юридична пильність лишається критично важливим елементом захисту бренду. Захист творчості — це не одноразовий акт, а довгострокове зобов’язання, яке треба здійснювати без компромісів.

* P.S. З таким аргументом особисто ми не можемо погодитися, оскільки використання дизайну можливо і не вводить в оману щодо виробника і походження товару, але лише автор має виключне право забороняти або дозволяти іншим особам використовувати створений об’єкт інтелектуальної власності.